Характеристика

Важкий метал, як правило, характеризують як стиль музики із домінуючими ударними і гітарами у звучанні, потужним ритмом і значними запозиченнями з року, класичної музики і блюзу. Однак піджанрам хеві-металу властиві їхні специфічні стилістичні варіації по відношенню до оригінального стилю, тож вони часто змінюють чи зовсім опускають вищезгадані елементи. Тому зараз можна говорити про значне розмаїття стилів у жанрі металу.

Музичне оформлення

Металічні гурти найчастіше складаються з барабанщика, бас-гітариста, ритм-гітариста, соло-гітариста (в багатьох гуртах партії ритм- і соло-гітар виконує один гітарист – наприклад Sodom, Decapitated, Black Sabbath; або два гітаристи ділять ці партії між собою - Metallica, Slayer, Megadeth), вокаліста (часто один з музикантів), деколи клавішник. Додатково можуть використовуватися й інші музичні інструменти, як то скрипка (My Dying Bride), клавесин (King Diamond), флейта, саксофон, віолончель (Apocalyptica), акордеон (Kamelot).

Основою важкого металу є підсилений й спотворений (дисторційований) звук гітари. Часто на нього накладають різні звукові ефекти, або піддають електронній обробці для ущільнення звучання. Отримуване звучання було простим і потужним, хоча деякі металісти жартують, що спрощене звучання було більше результатом обмежених можливостей музикантів, аніж їх інновативності. Пізніше з’явилися більш складні в технічному плані течії важкого металу.

Вокал в важкому металі варіюється від чистого в середньому діапазоні, до високотонального завивання й низького гортанного гарчання (ґроулінг). В дез- і блек-металі часто використовують ґроулінг, переважно при цьому важко розібрати про що вокаліст “співає”. Інколи вважається, що тексти надто грубі, щоб виконувати їх інакше (наприклад, Cannibal Corpse).

Складні соло і рифи також є невід’ємною частиною важкого металу. Гітаристи використовують різні техніки швидкісної гри на гітарі (sweep-picking, tapping). Стиль не обмежується використанням стандартних барабанів і гітар. Прикладом нестандартного важкого металу є фінське тріо віолончелістів Apocalyptica. Американський гурт Grand Funk Railroad був одним з ранніх протометалевих гуртів (разом з The Who та іншими), які вважали гучність звуку не менш важливою ніж його якість. Пізнішими послідовниками цієї точки зору стали Motörhead та Manowar.

Тематика

Важкий метал як вид мистецтва – більше, ніж просто музика, він не менш візуальний, аніж звуковий. Оформлення альбомів і шоу на сцені мають таку ж важливість для подання матеріалу, як і музика. Так, при посередництві важкого металу, співпраця багатьох творчих людей (музиканти, художники, поети) виливається в складну комбінацію звукових, візуальних і духовних образів і ця комбінація створює своєрідну “ауру” гурту.

Історики рок-музики зауважують, що західна поп-музика дала важкому металу таку його сторону, як фантазія втечі від реальності, що проявляється в дивних і фантастичних текстах. В той час як афро-американський блюз додав йому оголену реалістичність, що концентрується на втратах, депресії і самотності.

В звуковій й тематичній складових переважає блюзовий вплив, а сценічні шоу зберігають в собі сильний вплив поп-музики. Теми мороку, зла, сили, апокаліптичності – все це елементи фантастичної мови важкого металу для відображення проблем сьогодення. Крім того, у відповідь на гасло “мир і любов” культури гіпі 1960-х, важкий метал був створений як субкультура, де світло витіснене мороком, а щасливий кінець замінено брутальною реальністю. І хоча прихильники цієї музики стверджують, що морок не є основною ідеєю і посланням стилю, критики все ж звинувачують стиль в прославленні негативних сторін життя.

Тексти важкого металу зазвичай серйозніші і похмуріші за, переважно легкі і повітряні тексти поп-музики періоду 1950-х – 1970-х. Вони концентруються на темах війни, ядерної зброї, оточуючого середовища, політичної й релігійної пропаганди. “Свині війни” (War Pigs) Black Sabbath, “Вбивця гігантів” (Killer of Giants) Оззі Озборна, “... і правосуддя всім” (...And Justice for All) гурту Metallica – приклади важливого вкладу до дискусій про тогочасний стан справ. Висвітлення реальності часто буває занадто спрощеним, бо фантастично-ліричний словник важкого металу чітко відділяє світло від мороку, надію й відчай, добро і зло, що не дає можливості відображати відтінки й проміжні ідеї.

“Справжній” важкий метал позиціонує себе на периферії поп-культури. Самі “металісти” стверджують, що рух до центру цього спектру був компромісом між комерційною успішністю з одного боку й артистичною цілісністю форми та серйозністю сприйняття - з іншого.